ПОРАДИ ТА КОНСУЛЬТАЦІЇ ДЛЯ БАТЬКІВ.

Як говорити з дітьми про війну.

Війна приносить в життя дітей втрату, невизначеність, активізує страх та тривогу. Діти втрачають звичну повсякденність та впорядкованість життя. Зазвичай відчуття безпеки та захищеності діти шукають у своїх батьків.

Пропонуємо кілька порад щодо того, як підійти до розмови з дитиною про війну.

1. Надавайте інформацію відповідно до віку дитини та подбайте, щоб вона не ретравмувала дитину.

Діти з найменшого, дошкільного віку, мають право знати, що відбувається у їхній країні, але дорослі також мають відповідальність убезпечити їх від небезпечного контенту. Говоріть з дітьми зрозумілою їм мовою, через казки та історії, де наприклад, козаки боролися проти зла, захищали свою землю (“Котигорошко”, “Чарівні історії про козаків” тощо). Під час розмови стежте за реакціями дитини та будьте чутливими до її рівня тривоги. Це нормально, якщо ви дуже переживаєте через те, що відбувається, але пам’ятайте, що діти сприймають емоційні сигнали від дорослих, тому говорячи з дитиною, намагайтеся тримати контроль над емоціями. Нагадайте, що багато людей наполегливо працюють не лише в Україні, а й у всьому світі, щоб закінчити війну.

2. Дбайте про медіагігієну та медіаграмотність вашої дитини в умовах війни.

Будьте уважними до того, яку інформацію отримують діти, прислухайтеся до їхніх розмов, аналізуйте їхні запитання до вас. Діти можуть отримувати інформацію з різних джерел, тому важливо уточнювати у вашої дитини, звідки вона дізналася ту чи іншу інформацію і якщо вона неточна або неправдива - виправити це. Можна почати з таких запитань: «Це цікава думка. Розкажи, чому ти так думаєш?», «Мені важливо почути твою думку про це…», «Як ти думаєш, де ми можемо отримати більше інформації про це?». Навчіть дитину тому, що таке медіаграмотність та критичне мислення, розкажіть про те, як і для чого можуть поширюватися фейки. Саме тоді, коли дитина запитує, висуває гіпотези, шукає причини - вона мислить, важливо скеровувати дитину та вчити перевіряти знайдену інформацію у різних джерелах, які вважаються достовірними. Нагадайте дитині, що вона може поговорити з вами чи іншим значимим дорослим, коли захоче.

3. Обмежте потік новин.

Подумайте про те, щоб вимикати новини при дітях дошкільного або молодшого шкільного віку. Новинний контент наразі є травмуючим для них, може викликати багато занепокоєння та підсилювати тривогу і страх. З дітьми середнього шкільного віку та підлітками ви можете використовувати перегляд новин як можливість обговорити, що відбувається в країні та у вашій громаді зокрема з використанням вищезазначених порад. Також подумайте, як і що ви говорите про ситуацію з іншими дорослими, особливо коли дитина може це чути або бути присутньою під час розмови. Намагайтеся, наскільки це можливо, ввечері, замість перегляду новин з дітьми, робити з ними релаксаційні вправи, грати в ігри, дивитися мультфільми або читати казки разом.

4. Зосередьте увагу на допомозі.

Дітям важливо знати, що люди допомагають одне одному. Розкажіть, до прикладу, про роботу волонтерів, які надають підтримку всім, хто її потребує, або про те, що робить територіальна оборона. Якщо дошкільня або дитина молодшого шкільного віку захоче підтримати тих, хто допомагає, намалювавши малюнок, плакат або написавши вірш - підтримайте її у цьому. Підлітки можуть виявити бажання приєднатися до роботи у гуманітарному штабі чи іншій діяльності. Розкажіть їм, як це зробити, і пам'ятайте, що безпека вашого підлітка - понад усе. Відчуття того, що ми всі робимо щось для наближення перемоги, надає відчуття єдності та приносить стишення і психологічний комфорт.

5. Слідкуйте за станом дитини.

Оскільки війна триває і новини про воєнні події оточують нас звідусіль, триваючи нон-стоп, важко зосередитися на чомусь іншому. Водночас ви - батьки, найбільш значимі люди та орієнтир для своєї дитини, а їй вкрай важливо, щоб ви цікавилися й новинами із її життя. Продовжуйте спостерігати за станом дитини, запитуйте час від часу: «Як у тебе справи?», «Як ти почуваєшся?», «Що в тебе нового? Чи ти знаєш, як справи у …(ім’я друга/подруги дитини?«, «Чи є у тебе питання, які б ти хотіла/хотів обговорити?».

6. Подбайте про себе.

Обмежте своє перебування в мережі та читання новин, наскільки це можливо. Натомість зосередьтеся на якомусь важливому завданні або робіть те, що допомагає розслабитися та відновитися. Діти зрозуміють реакцію дорослих на новини, тому якщо ви справляєтеся з ситуацією - це допомагає і дітям.

Як забезпечити безпеку дітей в мережі Інтернет
Пропонуємо декілька рекомендацій, які слід взяти до уваги:
·                  розміщуйте комп’ютери з Internet-з’єднанням поза межами кімнати Вашої дитини;
·                  поговоріть зі своїми дітьми про друзів, з яким вони спілкуються в он-лайні, довідайтесь як вони проводять дозвілля і чим захоплюються;
·                  цікавтесь які веб сайти вони відвідують та з ким розмовляють;
·                  вивчіть програми, які фільтрують отримання інформації з мережі Інтернет, наприклад, Батьківський контроль в Windows;
·                  наполягайте на тому, щоб Ваші діти ніколи не погоджувалися зустрічатися зі своїм он-лайновим другом без Вашого відома;
·                  навчіть своїх дітей ніколи не надавати особисту інформацію про себе та свою родину електронною поштою та в різних реєстраційних формах, які пропонуються власниками сайтів;
·                  контролюйте інформацію, яку завантажує дитина (фільми, музику, ігри, тощо);
·                  цікавтесь чи не відвідують діти сайти з агресивним змістом;
·                  навчіть своїх дітей відповідальному та етичному поводженню в он-лайні. Вони не повинні використовувати Інтернет мережу для розповсюдження пліток, погроз іншим та хуліганських дій;
·                  переконайтеся, що діти консультуються з Вами, щодо будь-яких фінансових операції, здійснюючи замовлення, купівлю або продаж через Інтернет мережу;
·                  інформуйте дітей стосовно потенційного ризику під час їх участі у будь-яких іграх та розвагах;
·                  розмовляйте як з рівним партнером, демонструючи свою турботу про суспільну мораль.
Використовуючи ці рекомендації, Ви маєте нагоду максимально захистити дитину від негативного впливу всесвітньої мережі Інтернет. Але пам’ятайте, Інтернет, це не тільки осередок розпусти та жорстокості, але й найбагатша в світі бібліотека знань, розваг, спілкування та інших корисних речей. Ви повинні навчити свою дитину правильно користуватися цим невичерпним джерелом інформації.

Та найголовніше, дитина повинна розуміти, що Ви не позбавляєте її вільного доступу до комп’ютера, а насамперед, оберігаєте.
Дитина повинна Вам довіряти.*

КОРИСНІ ПОРАДИ ТУРБОТЛИВИМ БАТЬКАМ.

Булінг в ЗДО — міф чи реальність

Булінг в ЗДО — міф чи реальність

Булінг (від англ. to bull — переслідувати) — свідома агресивна поведінка однієї дитини або групи дітей стосовно іншої. Булінг у ДНЗ (ЗДО) може проявлятися як тиск: психологічний, фізичний. Часто діти застосовують і фізичний, і психологічний тиск на жертву. Наприклад, образи, приниження, ігнорування, непоступливість, погрози, побиття під час ігор.

Проблеми жорстокого поводження в дитячому середовищі приділяється найпильніша увага. Прояви насильства в дитячому саду відрізняється від насильства в школі. У початковій школі це група дітей, в дошкільному закладі окремі діти. Дуже рідко група дітей, ще рідше, коли залучається весь дитячий сад. У дитячому садку при насильстві немає попередньої стадії обмірковування. Дошкільнята не усвідомлюють до кінця своїх дій. Відсутнє розуміння наслідків і почуття провини. Виправданням насильства є незначний проступок. Агресивна поведінка дітей розходиться з їх словами.

Хто провокує булінг в дитсадку

Булінг серед дітей дошкільного віку в ЗДО можуть спровокувати дорослі. Діти старшого дошкільного віку одразу сприймають ставлення авторитетних дорослих до інших і беруть це ставлення за зразок. Вони починають цькувати дитину чи дітей, якщо:

Педагог або помічник вихователя:

·         зневажливо ставиться до дитини, яка часто плаче або невпевнена в собі;

·         ігнорує скаргу дитини на те, що її образили однолітки;

·         глузує із зовнішнього вигляду дитини;

·         образливо висловлюється про дитину чи її батьків;

·         проявляє огиду щодо фізичної або фізіологічної особливостей дитини.

Батьки або члени сім’ї:

·         б'ють та ображають дитину вдома;

·         принижують дитину у присутності інших дітей;

·         проявляють сліпу любов та виконують усі забаганки дитини;

·         ставляться до своєї дитини як до неповноцінної особистості, жаліють (неповна родина, дитина хвора або має відхилення в розвитку).

Усі діти потребують підтримки дорослих — батьків, вихователів, практичного психолога та соціального педагога. Саме вони мають допомогти дітям налагодити партнерські взаємини з однолітками у групі.
Як міняється поведінка дитини під час булінгу в ЗДО
Дитина-жертва булінгу поводиться незвично. Якщо раніше вона охоче відвідувала дитячий садок, то тепер така дитина:
Вдома:
·         не хоче одягатися вранці;
·         шукає собі будь-яку справу вдома, аби не йти до дитячого садка;
·         просить батьків забрати її із дитячого садка раніше;
·         плаче, вигадує хворобу або в неї дійсно підвищується температура тіла, починають боліти голова, живіт – не контактує з однолітками у дворі;
·         грає наодинці.
В дитячому садку:
·         не бере участь у сюжетно-рольових та рухливих іграх, спільній самостійній художній діяльності тощо;
·         усамітнюється при будь-якій нагоді;
·         часто губить свої іграшки або речі;
·         бруднить чи псує одяг;
·         грає поламаними іграшками;
·         відмовляється на користь іншої дитини від головної ролі в театрілізації чи грі;
·         не має друзів у групі.
Що робити батькам
·         У першу чергу заспокойтесь, і тільки після цього починайте розмову з дитиною.
·         Дайте відчути, що ви поруч, готові підтримати та допомогти, вислухати та захистити.
·         Запевніть дитину, що ви не звинувачуєте її у тому, що відбувається, і вона може говорити відверто.
·         Пам’ятайте, що дитині може бути неприємно говорити на цю тему, вона вразлива у цей момент. Будьте терплячими та делікатними.
·         Запропонуйте подумати, які дії допоможуть дитині почуватися у більшій безпеці зараз (наприклад, бути певний час ближче до дорослих, не залишатися довго у ДНЗ тощо).
·         Розкажіть дитині, що немає нічого поганого у тому, щоб повідомити про агресивну поведінку щодо когось вихователю чи помічнику вихователя.
·         Поясніть різницю між “пліткуванням” та “піклуванням” про своє життя чи життя друга.
·         Пам’ятайте, що ситуації фізичного насилля потребують негайного втручання з боку батьків та візит до адміністрації.
·         Важливо усвідомити, чому саме дитина потрапила у ситуацію булінгу.
·         Обов’язково рекомендуємо з цим звернутися до дитячого психолога.
·         Підтримайте свою дитину у налагодженні дружніх стосунків з однолітками.
·         Поясніть дитині, що зміни будуть відбуватися поступово, проте весь цей час вона може розраховувати на вашу підтримку.

Пам'ятайте: дитина, що стала учасником цькування (нападник, спостерігач або жертва), яку б позицію вона не дотримувалась при цьому, потребує серйозної роботи з дитячим психологом.

Емоційне благополуччя дитини в родині

Емоції в житті дитини

Дошкільне дитинство – особливий період в розвитку дитини, коли розвиваються загальні здібності, необхідні кожній людині в будь-якому виді діяльності.

Зараз діти стали менш чутливими до почуттів інших, вони не завжди можуть зрозуміти їх, не можуть висловити й усвідомити свій внутрішній стан і свій настрій, і часто виявляють його в різкій формі. Звідси і виникають труднощі в стосунках з однолітками та дорослими. Також збідніла емоційна сфера є причиною затримки розвитку інтелектуальної сфери. Діти менше цікавляться чимось новим, в їхніх іграх відсутня творчість, а деякі зовсім не вміють гратись.

Емоції відіграють важливу роль в житті дитини. Виявляючись у поведінці, вони інформують дорослого про те, що дитині подобається, що дратує. По мірі того, як дитина росте, її емоційний світ стає різноманітнішим і багатшим.

До 3-х років емоційний розвиток дитини досягає такого рівня, що він може себе поводити зразково. Однак те, що діти здатні до так званої "хорошої поведінки”, ще не значить, що вона постійно буде такою.

Для молодшого дошкільника характерними є різкі перепади настрою, адже його емоційний стан залежить від фізичного комфорту. Якщо чотирирічний малюк дуже втомився чи переніс повний напруження день, він цілком може себе поводити, як менша віком дитина. І це є сигналом для дорослого, що в даний момент йому потрібна допомога та підтримка. На настрій малюка 3-4 років починають впливати взаємостосунки з однолітками та дорослими. Він починає оцінювати поведінку оточуючих людей.

До 4-5 років дитина стає більш витривалою фізично. Це стимулює розвиток психологічної витривалості. Знижується втомлюваність, фон настрою вирівнюється, стає більш стабільним, менш сприятливим до перепадів.

В дітей старшого дошкільного віку почуття панують над всіма їх сторонами життя. Дитина 6 років може бути стриманою і приховати страх, агресію, сльози. Але лише тоді, коли це дуже потрібно.

Найбільш сильним і важливим джерелом для хвилювань стають стосунки з іншими людьми – дорослими та дітьми. Потреба "бути хорошим” для оточуючих визначає поведінку дитини. Ця потреба визначає появу складних багатопланових почуттів: ревнощі, співчуття, заздрість.

Процес розпізнавання і передачі емоцій є складним і потребує від дитини певних знань, певного рівня розвитку. Діти звертають увагу головним чином на вираз обличчя, не помічаючи пантоміміку (жести, постава). Старші дошкільники мають ще недостатні уявлення про емоційні стани людини і їх прояви.

Емоції не розвиваються самі по собі. Змінюються установки особистості, її відношення до світу, і разом з ними формуються і змінюються емоції. Виховання через емоційні впливи – дуже тонкий процес. Основним завданням його є не пригнічення та викорінення емоцій, а правильне керування ними.

Створюємо емоційне благополуччя дітей

Шановні батьки!

Виростити психічно здорову та емоційно стійку дитину Вам допоможуть наступні рекомендації

Оточіть дитину атмосферою психологічного комфорту: відмовтесь від непорозумінь та конфліктів, категоричності, підвищених, необґрунтованих та незрозумілих вимог до дитини;

Звільніть дитину від негативних переживань. Навчіться керувати власними діями та висловами;

Збільшить емоційне спілкування з дитиною: цікавтесь її внутрішнім станом, переживаннями, бажаннями;

Виявляйте любов до дитини обіймами, поглажуваннями, цілунками, ласкавим поглядом та теплим слово;

Вселяйте віру дитини в її сили, можливості;

Схвалюйте найменший успіх дитини, особливо невпевненої тасором’язливої;

Будьте поруч з дитиною в її труднощах і радощах;

Свої зауваження чи побажання висловлюйте тактовно;
Будьте терпимі та доброзичливі.

ШЛЯХИ ПОДОЛАННЯ ДИТЯЧИХ СТРАХІВ

Часто батьки стурбовані проявами дитячих страхів. Ці страхи характерні для певного віку і є показником повноцінного розвитку емоційної сфери дитини. Для здорового, нормально розвиненого малюка переляк і страх – природна реакція, що проявляється у процесі пізнання оточуючого світу. В дошкільному віці страхи виникають частіше, ніж у подальші роки.

Увага! Для кожного віку характерні свої страхи:

• У 2 роки виникає страх раптової, неочікуваної появи незнайомого різкого звуку, болю, висоти, самотності, може виникнути страх перед тваринами, транспортом, що рухається. Частіше за все малюк цього віку боїться темряви.

• У 3 роки з’являється страх перед покаранням.

• Від 3 до 5 років багато хто з дітей боїться казкових персонажів (частіше Бабу-ягу, Кощія, уявних „монстрів”), болю, неочікуваних звуків, води, транспорту, самотності, темряви і замкнутого простору.

• У 6 років інколи з’являється страх перед пожежами, стихіями та катастрофами.

Дошкільники дуже чуттєво реагують на конфлікти в родині – це посилює страхи. Нерідко страхи проявляються при хворобах когось із дорослих в сім’ї.

Перераховані страхи мають тимчасовий, перехідний, віковий характер, з ними не треба боротися, просто підтримуйте і заспокоюйте малюка, приймаючи таку особливість його психічного розвитку. Однак бувають інші страхи, що називаються невротичними. В їх основі – психічна травма, невміння дорослого впоратися з віковими проблемами дитини, жорстокість у відносинах, конфлікти у сім’ї, висока тривожність у батьків. Такі страхи самі не проходять, необхідна допомога спеціалістів (психолога, психотерапевта), зміна стилю виховання. Допомагають подолати страхи ігрові методики-корекції: малювання страхів; складання казкових історій з доброю кінцівкою і програвання їх у сім’ї.

Якщо в дитини неспокійний сон з кошмарами, їй важко засинати, вона страшиться темряви, у неї занижена самооцінка, це означає, що дитина чогось боїться.

Як уникнути виникнення й закріплення страхів:

• Ніколи не зачиняйте малюка в темній незнайомій кімнаті.

• Не залякуйте дитину (віддам чужій тітці, прийде Баба-яга і забере тебе).

• Перетворюйте злих героїв на добрих (вигадуйте казки – як Баба-яга стала хорошою, як павучок допоміг дівчинці вийти з лісу…).

• Не перенавантажуйте фантазію дитини: іграшки мають відповідати віку, виключіть з дитячого перегляду агресивні фільми та мультфільми, обережно відбирайте книги для читання (у 3 роки дитина може злякатися вовка з „Червоної Шапочки”, а 2-річному малюкові ні до чого купувати робота зі зброєю чи крокодила з роззявленою пащею).

• Заздалегідь готуйте дитину до садочка і школи.

• Підвищуйте самооцінку малюка.

• Подолайте власні страхи (перед транспортом, ліфтом, собакою тощо) і не “заражайте” ними дітей.

• Враховуйте, що більш за все схильні до розвитку страхів емоційно-чуттєві та вразливі діти, а також діти, у яких дуже добре розвинена уява.

• Заохочуйте розвиток самостійності, нехай малюк відчує, що він багато вміє, багато знає.

Поради батькам

..70 СПОСОБІВ СКАЗАТИ «ДУЖЕ ДОБРЕ!»

Потрапив на очі аркуш, на якому весело красувалося: Сімдесят способів сказати «Дуже добре!» «Цікаво, — подумала я. — А що вийде у мене?» Взяла ручку, аркуш паперу і стала писати все, що спадало мені на думку, асоціюючись з фразою «Дуже добре!» На цифрі 19 я замислилася, колишня впевненість зникла, а на цифрі 25 я вже точно знала, що хочу заглянути в заповітний аркуш. Прочитавши все написане, я подумала: як здорово, коли дорослі вільно і відверто можуть виражати свої почуття малюку. Адже доброзичлива оцінка старшого завжди народжує в маленькому серці бажання бути кращим, бути самим собою. Не скупіться говорити своїй дитині такі слова:

1. Ти зараз на правильному шляху.

2. Пречудово!

3. У тебе це вийшло.

4. Правильно!

5. Це добре!

6. Супер!

7. Я пишаюся тим, як ти працював.

8. Ти робиш це дуже добре.

9. Це набагато краще.

10. Гарна робота!

11. Я щаслива бачити цю роботу.

12. Ти робиш гарну роботу.

13. Ти близький до істини!

14. Мої вітання!

15. Це те, що треба!

16. Я знала, що ти можеш це зробити.

17. Зараз ти це зрозумів.

18. Нарешті!

19. Ти швидко вчишся.

20. Працюючи так само, ти досягнеш багато чого.

21. Я не зуміла б зробити краще.

22. Це правильний шлях.

23. З кожним днем у тебе виходить краще.

24. Це спосіб!

25. Ти нічого не прогаяв!

26. Так тримати!

27. Надзвичайно!

28. Прекрасно!

29. Це найкраще!

30. Остаточно!

31. Сенсаційно!

32. Тепер нічого тебе не зупинить.

33. Відмінно!

34. Це була першокласна робота.

35. Чудово!

36. Ще краще!

37. Твій мозок попрацював на славу.

38. Ти досягнеш успіху.

39. Це видатний винахід.

40. Фантастика!

41. Здорово!

2. Це чудова робота.

43. Ти робиш це красиво!

44. Як ти багато зробив!

45. Розумник!

46. Ти дійсно це покращив.

47. Прегарно!

48. Вітаю!

49. Ти правий!

50. Тримати так!

51. Ти зробив це вчасно.

52. Мені подобається хід твоїх думок.

53. Я пишаюся тобою.

54. Дуже приємно вчити таких розумних дітей.

55. Велика тобі подяка.

56. Я ніколи не бачила нічого кращого.

57. Твоя робота принесла мені багато радості.

58. Молодчина!

59. Ол-райт — повний порядок.

60. Серйозний прорив!

61. Ось цього я ще не бачила.

62. Ти неперевершений сьогодні.

63. Це вже успіх!

64. Це твоя перемога.

65. Тепер ти відчуваєш свої можливості.

66. Ти справжній майстер.

67. Щиросердно рада за тебе.

68. Не можу виразити своє захоплення.

69. Грандіозно!

70. Я вірю в тебе, у тебе завжди виходитиме не гірше.

Поради батькам

Карантин - можна провести з користю!

Шановні батьки!

Пропонуємо вам декілька порад, як провести вільний через карантин час разом із дитиною корисно.

Заняття для дитини:

· Прогулянки на свіжому повітрі завжди цікаві та необхідні для здоров’я. За умови гарної погоди, саме час побувати в лісі. Таку прогулянку можна легко перетворити в пізнавальний процес. Використовуючи ігри та вправи, розміщені на нашому сайті в рубриці «Рекомендації для батьків дітей з особливими освітніми потребами на період карантину», ви зможете не тільки чудово провести час, а й порахувати з дитиною (дерева, листочки, кущики та інш.), повторити кольори, назви дерев, рослин, розвинути пам'ять та увагу, зайнятися лікувальною фізкультурою та безліччю приємних і корисних справ.

· Настільні ігри: знайдіть час пограти з дитиною в її улюблені настільні ігри, додаючи пізнавальний акцент.

· Вправи з лікувальної фізкультури, яким можна зайнятися біля дому: м’яч, ракетки для тенісу, обручи чи інше — і дитині вже буде цікавіше проводити час. При цьому можна також рахувати, називати кольори та будь-що складніше.

· Навчити готувати прості страви.

Коли ви готуєте щось вдома — залучайте дитину також вчитися кулінарній справі. Можна приготувати разом печиво чи прості канапки, які вона потім може зробити самостійно. Заняття цікаве й у житті знадобиться.

· Перегляд фільмів та мультфільмів.Пошукайте в інтернеті фільми, та мультфільми, які можна дивитися з дітьми. Зверніть увагу на посилання, розміщені на нашому сайті в рубриці «Безпека життєдіяльності», «Рекомендації батькам дітей з ООП на період карантину» за допомогою яких ви знайдете корисні мультфільми. Але не дивіться більше одного фільму в день з дитиною дорослішого віку, для молодшого школяра досить 30-40 хвилин.

· Заняття творчістю. В інтернеті можна знайти різноманітні майстер-класи з хенд-мейду: аплікації, вишивки, виготовлення ляльок - мотанок, декупаж, вироби з паперу, тканини, глини та інших матеріалів, виготовлення домашнього мила, музичний інструмент і т. д — тут уже треба радитися особисто з дитиною. І памятайте, що така діяльність розвиває, дарує впевненість, задоволення від отриманого результату, а значить, підвищує імунітет.

· Розвиток дітей.

Не забувайте, що це карантин, а не канікули. Діти втрачають здобуті навички, якщо їх не підкріплюють. Переглядайте матеріали нашого сайту, отримуйте відповіді на питання з допомогою нашої поштової скриньки, отримуйте рекомендації електронною поштою, телефоном чи Вайбером.

Домовтеся з дитиною, що за час карантину вона чи Ви прочитає книгу, яку вона сама обере.

І пам’ятайте про те, як знизити ризик інфікування коронавірусом:

1. Мийте руки з милом (мінімум 30 с.) або дезінфекційними засобами із вмістом спирту.

2. При кашлі та чханні прикривайте рот і ніс серветкою або згином ліктя; відразу викидайте серветку і мийте руки.

3. Тримайтеся на відстані від людей, намагайтеся рідше бувати в місцях скупчення людей.

Насолоджуйтесь можливістю побути разом із родиною!

Тілесно-орієнтована вправа

Практичний психолог радить - тілесно-орієнтована вправа

Малювати або писати на спині один у одного різні малюнки або букви, а потім відгадувати, що було зображено.

Модифікація для тривожних дітей

(поясненя: вони, намагаючись розгадати задумки партнера по грі, можуть хвилюватися, переживати, внаслідок чого напружувати м’язи сильніше і сильніше )

Дорослий : «Ми з тобою будемо малювати один одному на спині. Що ти хочеш, щоб я зараз намалював? Сонечко? Добре ». І м’яким дотиком пальців зображує контур сонця.

«Схоже? А як би ти намалював на моїй спині або руці? А хочеш, я намалюю тобі сонце ласкавою крейдою? ». І дорослий малює, ледь торкаючись поверхні тіла.

«Тобі приємно, коли я так малюю? А хочеш, зараз білка або лисиця намалюють сонце своїм ласкавим хвостиком? А хочеш, я намалюю інше сонце, чи місяць, або що-небудь ще? ».

Після закінчення гри дорослий ніжними рухами руки «витирає» все, що він намалював, при цьому злегка масажуючи спину або іншу ділянку тіла.

Можна запропонувати обирати варіант відповіді з попередньо заготовлених карток.

Я намалюю, а ти знайди на картці відповідь (Що це бул сонечко чи дощик?) Доречі, картки Ви можете виготовити разом.

"Ласкава крейда"

Правила:

малюємо пальчикамиподушечками пальцівпаличкою
малюємо на спині
малювання має бути приємним та не спричиняти болю жодному з учасників
малюємо почергово один одному
можна відповідати верально - називаючи те що намалювали на спині, а можна відобразити на аркуші паперу (мама малює на спині а я на аркуші)
якщо гравців декілька - слова передають у вигляді малюнка — на спині попереднього гравця потрібно «намалювати» те, про що "намалював перший учасник". Той, на спині якого «малювали», повинен зрозуміти, про що йдеться, і «намалювати» на спині свого сусіда попереду те саме. Гра триває від гравця до гравця

Радимо, щоб почав гру догослий (показати зразок, проговоритивстановити правила)