ВІКОВІ ОСОБЛИВОСТІ ДОШКІЛЬНИКА

 

Вікові особливості

 дітей 2-3 років

Третій рік життя – важливий етап психічного та фізичного розвитку дитини. Інтенсивність темпу психофізичного розвитку порівняно з першим та другим роком дещо уповільнюється. Зміцнюється організм дитини, удосконалюється та стабілізується нервова система розвивається руховий апарат. Провідна діяльність дітей цього віку предметно - маніпулятивна гра. Важливим є також опосередковане грою спілкування з різними людьми, які оточують дитину, батьки, вихователі, старшими дітьми. Дітям цього періоду властива активна спрямованість дій без допомоги дорослого, діти виявляють прості форми виявлення самостійності. У цей період виникає початок усвідомлення власного «Я», зародження свідомості. Відбувається подальший розвиток наочно-дієвого мислення і поява елементарних видів мовленевих суджень про навколишній світ. В цей період у дитини утворюються нові форми стосунків між дітьми відбувається поступовий перехід від ігор «поруч» та ігор на «самоті» до спільної ігрової діяльності. У цей час виникають паростки сюжетно-рольвої гри, з’являються прості ігрові сюжети, у яких діти відображають дії близьких людей прагнення виконувати певну роль у грі; початок використання предметів замісників. Удосконалюється та урізноманітнюється діяльність, з’являються навички образотворчої та конструктивної діяльності формуються нові потреби та інтереси. Відбувається швидке збільшення словникового запасу, діти оволодівають граматичною, будовою мови, виникає зміна ролі власного мовлення, яке крім ролі засобу спілкування, стає регулятором поведінки відповідно до поставлених дитиною питань: чому? коли?що це? навіщо? Продовжують розвиватись психічні процеси такі як, сприйняття, відчуття, пам’ять, мислення, увага, розширюються кола об’єктів та їх властивостей, що зацікавлюють дитину. У цей період у дитини виникає активне прагнення до ознайомлення з властивостями предметів (кольори, форми, розміри), під час якого дитина починає співвідносити їх один з одним, набуває здатності прогнозувати зміни, викликані їх подіями. Починає виникати здатність до статевої ідентифікації усвідомлення того, що діти відрізняються за статтю, відповідно до цього дотримання правил поведінки. У дитини виникає потреба в самостійності, прагненні бути як дорослий, та їх реальними фізичними та психічними властивостями або системою стосунків, між дитиною та дорослим, які можуть загостритись й призвести до виникнення негативізму,впертості.

Основні досягнення 3 років.

1. Усвідомлення свого «Я», своєї індивідуальності та виникнення потреби у признанні себе оточуючими у кризовому періоді, який продовжується.

2. Прояв ініціативи та активне прагнення до самостійності та самообслуговуванні, у побуті та інших видах діяльності.

3. Сенситивний (сприятливий) період розвитку образного мислення.

4. Розвиток пізнавальної активності та пізнавальних процесів. 

5. Сенситивний період розвитку активної мови-діалогу з дітьми та дорослими та скороченого діалогу.

6. Розвиток відтворюючої уяви (відтворення побаченого чи почутого у малюнках та переказах) та зачатків творчої уяви, яка проявляється у вигляді дитячих фантазій.

7. Активне накопичення сенсорного досвіту (колір, форма, величина).

8. Засвоєння дитиною елементарних морально-етичних норм поведінки у колективі на фоні емоційно-вольової непоступливості та ситуативних поведінкових реакцій.

9. Новоутворення: неподоланне прагнення дитини до спілкування та сумісної діяльності із однолітками, перехід від гри поруч до гри разом. Основний зміст рольової гри дитини: відтворення реальних дій дорослих людей із предметами. 

    Вікові особливості фізичного та психічного розвитку дітей 4-го року життя

Діти 3-4 років стають більш рухливими і допитливими, збагачуються їх мовні можливості, розвивається уява, зростає почуття контролю і відповідальності. Діти залюбки вчаться, оволодівають світом навколо себе; їх допитливість проявляється у численних питаннях «Чому?». Діти на цій стадії починають ідентифікувати себе з людьми, чию роботу ї характер вони здатні розуміти і високо цінувати. Бажання робити «як дорослі» задовольняється у грі, в якій малята за допомогою фантазії моделюють, відтворюють соціальну реальність, приміряють на себе дорослі ролі, беруть відповідальність за їх виконання. Діти вперше усвідомлюють те, що життя для них має ціль.

Молодший дошкільний вік – це період переходу від предметної діяльності до гри. Гра, малювання, конструювання, ліплення, аплікація почитають формуватися як самостійні види діяльності.

У цьому віці малята вже знають про призначення різноманітних предметів побуту, однак способами їх використання володіють недостатньо. Увагу дитини починають привертати нові предмети і явища, складні дії з ними, вона намагається експериментувати: уважно розглядає конструкцію машинки, подивляється до слідів, які залишає пензлик. Так починає розвиватись допитливість та інтерес до навколишнього світу – важливі показники розвитку.

Вік 3-4 років – сприятливий період  для розвитку наочно-дійового мислення; діти в цьому віці – діячи! А не спостерігачи. Тому слід забезпечувати умови для їхньої різноманітної діяльності – обстеження, складання, випробування, конструювання, сортування, імітації тощо.

Дидактичні ігри, малювання, ліплення, аплікації, побутова праця, праця з елементами практичного експериментування в природі – важливі складові виховного процесу що сприяють розвитку сприйняття, наочно-дійового та наочно-образного мислення.

Для трирічної дитини особистість дорослого ще доволі значна. Тому на загальний психічний розвиток дитини краще впливають спільні дії батьків з дитиною. Необхідною умовою доброго самопочуття та розвитку маленької дитини в дитячому садку є довіра і приязність до вихователя.

У другому півріччі доцільно спонукати малюків до певної самостійності. Важливо вчасно помітити намагання дитини виконувати самостійно ті чи інші дії та підтримати позитивною оцінкою незалежно від результату. Ініціативні дії дитини, навіть якщо вони закінчуються невдачами, є свідками активності. Дитина, якій цікаво, яка відчуває певну свободу, швидше стає самостійною. Численні заборони, негативні оцінки, примушування для дітей цього віку психологічно недоцільні. Краще ті чи інші успіхи дитини порівнювати тільки з її власними минулими і майбутніми результатами ( Вчора ще не вмів, а сьогодні вже навчився), а не з результатами інших дітей.

З розширенням досвіду, досягненням успіхів у різних видах діяльності, переживанням позитивних та негативних оцінок з боку рідних та інших значимих дорослих у дитини формуються стійкі риси поведінки, почуття гордості (власної гідності) і сорому, особистісне ставлення до оточення – до дітей, дорослих, предметного світу, природи, до самого себе, певні потреби, мотиви діяльності. Це дає підстави називати дитину 4-го року життя особистістю, що росте, розвивається, ускладнюється, удосконалюється.

Новими утвореннями у психіці дітей є потяг до спілкування та сумісної діяльності з ровесниками, перехід від гри «поряд» до гри «разом». Виокремлення себе від оточуючих, порівняння себе в інш

 

Основні досягнення 4 років

1. Активне формування особистісних якостей дитини, розвиток та проявлення позитивних і негативних рис характеру, які були закладені у період кризи 3-х років.

2. Якісні зміни в становленні взаємовідносин із однолітками, прагнення до колективних видів діяльності, активне усвідомлення норм і правил соціально-суспільних взаємовідносин.

3. Розвиток культури спілкування із дорослим, вміння слухати і чути співрозмовника, вести активний діалог.

4. Сенситивний період виникнення і розвитку  сюжетно-рольової гри, основним змістом якої є моделювання відносин між людьми, прагнення до об’єднання у ігрові підгрупи по 3 -5 чоловік при творчої взаємодії з дорослим.

5. Бурхливий розвиток допитливості, прагнення до пізнання нового.

6. Прояви зачатків логічного мислення в елементарній дослідницької діяльності, яка проводиться дітьми за власною ініціативою з метою пізнання оточуючого (досліди та експерименти з природними об’єктами, самостійні висновки і аналіз.

7. Активний розвиток, проявлення інтересів та здібностей дитини. Прагнення до самореалізації задоволення особистісних притягань.

8. Початковий етап формування довільних форм запам’ятання і розвиток творчого уявлення

5-й рік життя

       Характеристика віку: приємний, цікавий вік, дитина перебуває в повній гармонії з самою собою й навколишніми. Фізично більше витривала, але наступає період витягнення, нерівномірний розвиток росту й ваги.

      Спілкування і мова: дружні відносини з однолітками, але дружба не заснована на спільних інтересах, а на підставі близькості місця розташування з іншими дітьми: поруч живуть, грають. З'являється і потреба бути в колективі. Дитина любить спілкуватися з іншими дітьми, але в той же час почуває себе непогано наодинці. Зароджується внутрішня мова й планіруюча функція мови.

       Діяльність та пізнавальна активність: діти 5-го року життя знають, що вони роблять і передбачають свій кінцевий результат, знають, що вийде. Предмети сприймають по їхньому призначенню, що приводить до розвитку функціональних узагальнень. Відбуваються якісні зміни в психічному розвитку. Зароджується довільність психічних  процесів, розвивається логічна пам'ять і логічне мислення. Розвивається допитливість, пізнавальна активність. Але переносного значення діти не розуміють. З'являється бажання вчитися.

     Емоційно-вольова сфера: почуття дитини виражаються за допомогою мови. Дитина дотепер прив'язана до матері, але поступово починає відокремлюватися від неї, з'являється деяка прихильність до батька, незалежно від статі. Почату справу діти починають доводити до кінця (вольова активність), рішуче ніж завжди дитина наполягає на своєму. Дорослому можна вимагати більш швидкого виконання дії, але з боку дорослих повинна бути допомога й підказка. Зароджується самоконтроль. Починає контролювати  свої почуття.

Основні досягнення 5 років

1.  Активне формування особистісних якостей дитини, розвиток і проявлення позитивних і негативних рис характеру, закладених в період кризи 3-х років.

2. Якісні зміни у встановленні взаємин зі однолітками, прагнення до спільних видів діяльності, активне засвоєння норм і правил соціально-суспільних взаємин.

3.  Розвиток культури спілкування з дорослими, вміння слухати і чути однолітка, вести активний діалог.

4.  Сенситивний період виникнення й розвитку сюжетно-рольової гри, основним змістом якої є моделювання відношенні між людьми, прагнення до об'єднання в ігрові підгрупи по 3-5 особи при творчій взаємодії з дорослим.

5. Бурхливий розвиток допитливості, прагнення до пізнання нового.

6. Поява зачатків логічного мислення в елементарної дослідницькій діяльності, проведеної дітьми за власною ініціативою з метою пізнання навколишнього (досвіди й експерименти із природними об’єктами, самостійні висновки й умовиводи).

7.  Активний розвиток, прояв інтересів і здібностей дитини. Прагнення до самореалізації й задоволення від особистісних домагань.

8. Початковий етап формування довільних форм запам'ятовування і розвиток творчої уяви.

6 рік життя

          Характеристика віку: Це вік крайнощів. У ньому багато поєднується рис маленької дитини й більше зрілої. Діти цього віку дуже енергійні. Вони дуже активні, рухливі, прагнуть до дії. Страшно балакучі, пустослови. Їх все цікавить, нові заняття, але багато чого вони не виконують.

         Спілкування і мова: Дитина прагне стати особистістю, починає втручатися в розмову старших, показувати їм, висловлювати свою незгоду. Прагне бути в центрі уваги. Мати в плані спілкування перестає бути для нього центральною фігурою. Можуть навіть виникнути конфлікти з мамою. Це пояснюється тим, що дитина вступає в коло більше широкий соціального спілкування. Значна роль у вихованні повинна в цей час належати батькові. На вимогливість батька дитина цього віку реагує, а на вимогливість матері ні, або не зауважує, що мати до нього звертається. З'являється прагнення до спілкування з однолітками. Серед однолітків кожна дитина прагне зайняти соціальний стан (соціальна роль). Але серед однолітків поводяться  войовничо. Якісні  зміни відбуваються в мовній діяльності:  мова стає  граматично правильної, починає будувати складні речення, хоча у звуковій культурі  можуть бути погрішності.

        Діяльність та пізнавальна активність:  Дитина в грі болісно переживає поразки. Психічний розвиток відбувається в грі й спілкуванні. Яскраво спостерігається прагнення до одержання знань. Але увага носить нестійкий характер.

        Емоційно-вольова сфера: Вік неврівноважених почуттів, швидка зміна переживань.

    Часто можна спостерігати, що дитина тягнеться до матері, але відразу  кричить: "Не люблю"!" Страшно починає бояться різних тілесних пошкоджень.  Досить часто турбують нічні кошмари: " Мені приснився страшний сон!" -  необхідно переключити, заспокоїти. Іноді починає проявлятися вимогливість. Дитина починає будь-яку справу дуже легко, але, як правило, ніколи її не закінчує. Необхідний контроль дорослих! Діти часто зазнають труднощів у режимних моментах.

Основні досягнення 6 років

1. Взаємооцінка діяльності й поводження однолітків і навколишніх як основа формування адекватної самооцінки.

2. Розвиток пізнавальної активності й стійкого пізнавального інтересу як фундаменту майбутнього навчального мотиву.

3. Формування довільної регуляції діяльності й емоційно-вольових якостей.

4. Орієнтування в розумінні соціальних ролей і соціальних норм поведінки.

5. Якісні зміни в розвитку розумових операцій.

6. Поява активної монологічної мови й ділового спілкування.

Новоутворення: розвиток творчої уяви. Поява супідрядності мотивів діяльності.

ДИТЯЧІ ВІКОВІ КРИЗИ.  ЩО РОБИТИ? ЯК ПЕРЕЖИТИ?

Неможливо повірити, що ще кілька місяців тому він був милим і покірливим. Так, іноді вередував і показував особливості свого характеру, але це ж природно для будь-якої дитини. І раптово прилетів звідкись дух протиріччя перетворює милого малюка в великого нехочуху. Загалом, життя заграло новими фарбами. Всі звичні справи – їжа, прогулянки, одягання – перетворюються в виснажливудля батьків перевірку на міцність.

Як ви здогадалися, мова йде про саму яскраву і знайомому батькам кризу 3 років. Дійсно, самі бурхливі, вражаючі кризи – криза 3 років і підліткова криза.

Які ж ще кризи бувають у дітей, для чого вони потрібні, і як поводитися батькам з настанням тієї чи іншої кризи?

Основне завдання батьків – виростити дитину, яка зможе від них відокремитися і увійти в самостійне життя дорослої людини. І вікові кризи – це підйом по сходах на цьому шляху, це кроки до більшої самостійності, це те, що допомагає рухатися вперед.

Інтенсивність кризи залежить і від самої дитини, і від того, наскільки зовнішнє середовище (батьки, оточення) допомагає йому переходити на цей новий рівень. Тому від того, яку лінію поведінки ви оберете в перехідному періоді, залежать і подальші ваші взаємини з дитиною, і рішення його вікових завдань.

Психологи виділяють 5 основних кризових періодів у дітей:

– криза новонародженості (0-2 місяців);

– криза 1 року;

– криза 3 років (проявляється в 2, 5-3, 5 року);

– криза 7 років;

– підліткова криза (проявляється в 12-14 років).

Криза новонародженості.
Після пологів малюк фізично відокремлюється від мами. Йому дуже важливо адаптуватися до того світу, в який він потрапив. Якщо дитина отримує достатньо емоційної турботи, підтримки, тепла, дотиків, тоді він розуміє, що в цьому світі хоча і не так чудово і затишно, як у мами в животику, але теж жити можна. Це дуже важливий період, так як у дитини виникає довіра або недовіра до зовнішнього світу і народжується вміння сподіватися. Завершується криза новонародженості таким важливим придбанням, як комплекс пожвавлення. Малюк при цьому пильно дивиться в очі дорослому, посміхається, підкидає ручки, ніжки, лепече. Комплекс пожвавлення є своєрідним проявом задоволення у відповідь на турботу дорослих.

У цей період дитину необхідно годувати, гладити, обіймати, говорити, любити, давати тілесне й емоційне тепло.

Що може завадити батькам? Тривога, недовіра собі, недостатня турбота про себе, втома.

Коли оточуючі говорять, що вона щось не так робить, дають поради, молода мама починає менше прислухатися до себе, починає думати «хороша я мати?», «Чи все я правильно роблю?», Включається тривога і фокус з дитини зміщується на переживання.

Що робити батькам?

– Намагатися відпочивати, попросити ближніх допомогти в побуті.

– дистанціюватися від потоку негативних думок, які не уникають їх. Всі думки – лише психічні події і часто з фактами не мають нічого спільного. До особливо настирливих думок можна «приклеювати ярлики» – «о, це мій критик», «моя тривога».

– Спробувати робити звичайні щоденні справи з інтересом, цікавістю і подивом, як ніби робите це в перший раз. Це допомагає дистанціюватися від тривоги.

– Менше спирайтеся на всілякі теорії виховання, більше прислухайтеся до свого власного здорового глузду.

Криза одного року.
Це досить виснажливий для батьків період, так як дитина часто голосно кричить, може кинутися на підлогу, плакати, тупати ногами. Дитина в цей період виявляє, що він може пересуватися окремо від мами і може добувати різні предмети сам особисто. Відповз, відійшов – і потрібна річ у малюка в руці. У фокусі уваги у дитини багато предметів, і він вивчає, як ними користуватися. Дитина починає розуміти, що він сам може взаємодіяти з цим світом через взаємодію з предметами.

Що робити батькам?

– Показувати, розповідати, як користуватися предметами. Спочатку показуємо, потім діємо спільно (прийом «рука дитини в руці мами»), потім даємо діяти самостійно.

– Граємо з дитиною в ігри, де тренуються навички предметної діяльності: нагодувати, одягнути ляльку, налити в чашку воду для ведмедика і т.д. Грати з дитиною дуже важливо і корисно.

– Важливо пам’ятати, що засмучення в цьому віці не повинні бути занадто численними, дуже ранніми і дуже несподіваними.

– У цьому віці ще легко відвернути дитину і перемкнути увагу на цікаву розмову або предмет, і ви можете цим користуватися.

Криза 3 років.
У віці двох – трьох років в житті малюка з’являється займенник «я». Це початок процесу становлення особистості дитини та її самооцінки. Найлегше відокремитися від батьків за допомогою агресії. Вона каже: «Відійди від мене!».

Тому в поведінці часто проявляється так званий «СЕМИЦВІТ» кризи 3 років:

– негативізм (відмовляється робити щось не тому що, не хочеться, а тому що попросили),

– упертість (наполягає не тому що сильно хочеться чогось, а тому що він цього зажадав),

– норовистість (прихований бунт проти того, з чим дитина мала справу раніше),

– протест-бунт (війна з усіма, часті сварки з батьками),

– свавілля (все хоче робити сам, навіть якщо не вміє),

– знецінення (може кидати, рвати ще недавно улюблені предмети, обзиватися),

– деспотизм (намагається проявити владу над оточуючими).

Завдання віку: побачити себе і дорослу людину, як окремі особистості.

Що робити батькам?

– Давати більшу самостійність. Дозвольте зробити йому самому.

– Розпланувати свій графік так, щоб був час для того, що він хоче зробити «сам», навіть якщо це довго.

– Уникати тривалих переговорів і суперечок.

Ми часто пояснюємо дітям, чому це треба зробити, а то не можна. Це має сенс робити для дітей постарше, і то не завжди. Маленькі діти пояснення не чують, тому не потрібно впускатися в довгі пояснення.

– Батьки повинні твердо пам’ятати, що вони тут головні. І в життєво важливих справах діти просто повинні підкорятися правилам, встановленим дорослими. Тут вибір дитині давати не можна. Але вже можна давати вибір там, де це доцільно. «Надінеш синю сорочку або червону?».

– Не приймати слова дитини на свій рахунок. Те, що говорить дитина, досить припинити спокійним «Зі мною так розмовляти не можна» і припинити спілкування на якийсь час. Але відразу включитися, коли дитина перестає кричати.

– У цьому віці дуже важливо застосовувати позитивне підкріплення. Найчастіше повідомляти про те, що нам подобається, і підкреслювати його прагнення до самостійності «О! Ти сам почистив зуби! ».

– Знову-таки важливо грати в цьому віці. Дорослі, які пережили щось неприємне, йдуть ділитися і розмовляти з близькими, друзями. Діти ж починають грати і відіграють те, що всередині неприємно засіло.

– Корисно грати з дитиною в гру, в якій він стає головним. Ми сідаємо поруч і дивимося, що робить дитина і слідуємо за грою. Дитина в цей час розуміє, що батьки грають в те, що придумав він, і це добре для підняття самооцінки.

Криза 7 років.
Дитина стає якоюсь «вредненькою», корчить пики, втрачає безпосередність. З’являється синдром гіркої цукерки, коли у дитини є переживання, але він не ділиться ними з оточуючими і може робити вигляд, що «все нормально». Для батьків це неприємно і несподівано: «Невже він нам не довіряє?».

Чоловічок дивиться на соціальну поведінку оточуючих, щоб до когось приєднатися. І життя йому пропонує роль школяра. Щоб вбудуватися в соціальні ролі, потрібно дотримуватися правил. І це сприймається як кризовий момент. Він повинен вміти спілкуватися з однолітками, дотримуватися правил, контролювати себе, щоб висиджувати урок, ставити цілі, планувати. Це дуже складно для маленької дитини. І мало які діти можуть похвалитися, що вони мають всі ці навички.

І ще один момент – криза і для сім’ї теж. Батьки переживають, як сприймуть в школі «продукт їх виховання» і старанно допомагають дитині вчитися. Він не розуміє для чого йому школа, але розуміє, що не повинен ганьбити батьків.

Що робити батькам?

– Не давати негативне підкріплення, коли корчить пики, кривляється, багатослівно міркує.

– Вчити дотримуватися правил (в допомогу настільні ігри з правилами).

– У дитини повинні бути домашні обов’язки пропорційно віку.

– Знання, отримані в школі, допомагаємо зіставляти з тим, що оточує дитину, і вчимо застосовувати їх на практиці.

– Допомагаємо освоїтися в ролі школяра та віддаємо йому відповідальність за навчання.

– Дотримуватися розпорядку дня.

– У навчанні супроводжуємо, контролюємо, можемо допомогти, якщо дитина просить, але не робимо замість нього. Важливо не забирати відповідальність у дитини – він відповідає за навчання сам. Якщо він щось не зробить, то це його неприємності.

Підліткова криза.
Дитина стає більш дратівливою, більш чутливий, багато чого не подобається в собі, відчуває часто почуття самотності і безпорадності. Виникає протестна поведінка, з’являється агресивність, зверхкритичне ставлення до батьків. З’являється схильність до ризику, до експериментів, знижується почуття безпеки. Віддають перевагу компаніям однолітків. Причина цих проявів – інтенсивна фізична і гормональна перебудова організму і гостра необхідність сепаруватися від дорослих. Внутрішнє бажання відокремитися часто виражається в зовнішності: я відрізняюся. Виникає парадокс: чи не бути таким як усі, але відчувати приналежність до групи, де всі схожі. Головна мета цього періоду зрозуміти, хто я такий.

Відбувається також сімейна криза: чи готова сім’я до того, щоб дитина відокремилася?

Тому батькам варто чесно відповісти на питання: що буде, якщо дитина стане самостійною, як йому допомогти стати самостійним, які навички йому для цього потрібні?

Що робити батькам бунтуючого підлітка?

– Зберігати з ним контакт.

– Поважати інтереси і захоплення, якщо вони не деструктивні.

– Обов’язково повинні бути наслідки вчинків.

– Не витрачати сили на конкуренцію з друзями підлітка.

– Рівнозначний обмін: права на обов’язки. Всі права, які підліток виторговує для себе, повинні бути обмінені на обов’язки.

– Розширювати сферу своєї діяльності, не пов’язану з вихованням дитини (Захоплення, інтереси).

У всі кризові періоди також батькам важливо підтримувати сили і ресурси і піклуватися про себе.

Дитина спокійно може вирішувати свої вікові завдання, якщо в діях батьків є послідовність і передбачуваність. Вони дають відчуття безпеки і стабільності світу.

Батькам простіше випускати дитину в доросле життя, якщо все наше життя не зав’язане на його користь. Тому важливо мати свої інтереси, захоплення, заняття, плани, цілі.

Кожен із батьків в  більшій мірі доросліший, сильніший, розумніший, ніж дитина. І важливо не передавати батьківську роль дітям. Тоді у них буде достатньо сил займатися своїми віковими завданнями і успішно з ними справлятися.

 

КРИЗА ТРЬОХ РОКІВ 

Вікові кризи - це неминуча стадія розвитку і дорослішання дитини. Це свого роду переломні моменти, під час яких відбувається переоцінка всіх колишніх цінностей, переосмислення свого «я» і стосунків з оточуючими. Одним з таких моментів є криза трьох років.
 

Криза трьох років - особливості

Кожному періоду розвитку дитини властиві свої потреби, способи взаємодії, моделі поведінки та усвідомлення себе. Досягнувши трирічного віку, малюк починає усвідомлювати, що він особистість. Це проявляється виникненням в мові слова «Я». Якщо дитина раніше без проблем говорила про себе в третій особі, називаючи себе по імені, наприклад, «Катя хоче їсти», то тепер це відбувається все рідше і рідше. Тепер при погляді на своє відображення в дзеркалі або на фото, дитина з впевненістю вимовляє: «Це Я». 

Дитина починає сприймати себе як самостійну людину, що має свої особливості і бажання. Разом з цим усвідомленням і приходить криза трьох років. Ласкава та мила крихітка в цей час може сильно змінитися і перетворитися на вперту і примхливу «нехочуху».
  

Ознаки кризи трьох років: впертість

Висловивши якесь бажання або думку, малюк буде наполягати на своєму до останнього, причому, навіть якщо це бажання у нього вже давно пропало. Зазвичай переконати впертого не допомагають ніякі вмовляння і обіцянки чогось більш вартісного. Таким чином малюк хоче зрозуміти, що з його думкою рахуються.

 

 

Ознаки кризи трьох років: негативізм

Мається на увазі прагнення дитини суперечити і робити все не так, як йому говорять. Наприклад, малюк може дуже хотіти піти на прогулянку або помалювати, але відмовиться від цього лише тому, що пропозиція надійшла від дорослого. Але така поведінка зовсім не є пустощами або непослухом. Дитина так поводиться зовсім не тому, що їй подобається така поведінка - так вона намагається захистити своє «Я».
 

Ознаки кризи трьох років: прагнення до самостійності

Дитина прагне все робити і вирішувати самостійно. На перший погляд це непогано, однак вікова криза у трирічних дітей робить цю рису надмірною, неадекватною до їх можливостей. Тому таку самостійність правильніше назвати скоріше свавіллям.

 

 

Ознаки кризи трьох років: знецінення

Все, що колись дитині було дорогим або цікавим, може втратити для будь-який сенс. Причому, це стосується не тільки речей або улюблених занять, змінитися може поведінка і навіть ставлення до близьких. У цей період батьки для малюка можуть «стати злими», мила сусідка, яку він раніше з радістю зустрічав - противною, улюблена м'яка іграшка - поганою і т.д. Нерідко діти починають обзиватися або лаятися.
 

Ознаки кризи трьох років: деспотичність

Дитина вказує оточуючим, що ті повинні робити або як себе вести і вимагає, щоб їй підкорялися. Наприклад, малюк вирішує, хто повинен піти, а хто залишитися, що він буде одягати, їсти або робити.
 

Криза 3 років - як поводитися з дитиною

Зміни в поведінці дитини, причому часом дуже великі, нерідко викликають подив у батьків. Дуже важливо не реагувати на них жорстко, постійно караючи дитину. У подібній ситуації необхідно зрозуміти, що це нормальний розвиток дитини в 3 роки. У цей період основним завданням батьків є – підтримати дитину та допомогти максимально безболісно його подолати.

 

 

Надайте дитині свободу вибору

Діти в три роки чекають від оточуючих, а особливо від батьків визнання їх самостійності і незалежності, навіть не дивлячись на те, що самі до цього ще не готові. Тому для дитини в цьому віці дуже важливо щоб з нею радилися і цікавилися її думкою. Не ставте малюкові ультиматумів, будьте винахідливими.

Наприклад, якщо дитина виявляє бажання одягатися самостійно, нехай, в цьому немає нічого поганого, просто передбачте це і почніть збиратися на 15-20 хвилин раніше.

Непогано працює прийом переключення уваги. Наприклад, ви збираєтеся до родичів, але підозрюєте, що на вашу пропозицію малюк може відповісти відмовою, тоді просто запропонуйте дитині вибрати одяг, в якому він поїде в гості. У підсумку ви перемикаєте увагу малюка на вибір одягу, і він не буде обдумувати їхати йому з вами чи ні.
 

Дайте малюкові відчути себе самостійним

Завжди криза трьох років у дитини проявляється збільшеною самостійністю. Малюк намагається все робити сам, навіть не дивлячись на те, що його можливості далеко не завжди відповідають його бажанням. Батькам необхідно поставитися з розумінням до подібних прагнень.

Постарайтеся проявляти більше гнучкості у вихованні, не бійтеся розширити обов'язки і права дитини, дайте відчути самостійність, звичайно, тільки в розумних межах, певні межі, все ж, повинні існувати. Просіть іноді про допомогу або давайте якісь прості доручення. Якщо ви бачите, що малюк намагається щось зробити сам, але не може з цим впоратися, ненав'язливо допоможіть йому.

Навчіться справлятися з істериками дитини. 

Навчіться відмовляти

Відмовляти можуть далеко не всі батьки. Проте, вміти говорити чітке «ні» - необхідно кожному дорослому. В будь-якій сім'ї повинні бути встановлені межі, за які виходити ніяк не можна і дитина має про них знати.
 

Що батькам робити не варто

Щоб ваш чудовий малюк не виріс занадто впертим і неконтрольованим або, навпаки, малоініціативним і безвольним, ніколи не показуйте йому, що його думка нічого не значить і абсолютно вас не хвилює. Не придушуйте прагнення до самостійності, обов'язково довіряйте дитині посильні справи. Також не варто постійно кричати на дитину і стояти на своєму, намагаючись зламати її впертість. Це може привести або до того, що дитина просто перестане вас чути, або до виникнення заниженої самооцінки.

Криза трьох років - це, напевно, не перше і не останнє випробування з яким доведеться зіткнутися кожному з батьків. Дуже важливо в цей період не втрачати самоконтролю і щиро любити свою дитину, не залежно від її вчинків.